A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Шахівська об'єднана територіальна громада
Донецька область, Добропільський район

Історія

Дата: 18.03.2020 12:15
Кількість переглядів: 2114

1. Природно-кліматичні умови Апеннінського півострова

     Римська держава була розташована на території Апеннінського півострова. Ще в давнину греки стали називати його Італією. Спочатку цю назву вживали щодо південної частини Апеннінського півострова, багатої на пасовиська для худоби.

    Природним північним кордоном Італії є високі Альпійські гори. На південь від Альп відгалужуються Апенніни, що простягаються вздовж усього півострова. Це досить молоді гори, тому й досі там є діючі вулкани. Найбільша річка Італії – По. На захід і схід з гір збігали річки: Рубікон, Арно, Тибр. Вони судноплавні, що забезпечувало тісний зв’язок між областями. Земля тут неоднакова: і вулканічний ґрунт, і родючі червоноземи. Покладів корисних копалин небагато: золото та мідь, у середній частині півострова – залізо, мідь, олово, срібло. У дельті Тибру видобували сіль.

   Клімат за тих часів був вологішим і холоднішим за теперішній, особливо в північних районах. Як і Греція, Італія поділялася на історичні області, пов’язані з розселенням племен. Найпривабливіші за природними умовами були Етрурія, Лацій, Кампанія та Апулія. Італія перекладається як «країна телят». У III ст. до н. е. так почали називати весь півострів.

 

Питання

Італія

  1. Півострів

Апеннінський півострів, південь Європи

  1. Моря

Адріатичне, Іонічне,Тірренське, Лігурійське

  1. Клімат

Теплий, м’який клімат, багато дощів

  1. Рельєф

 Країна півночі захищена горами Альпами, а зі сходу –

довгим хребтом Апеннінських гір. Річки Тибр, По та ін.

  1. Острови

Островів мало: Сицилія, Сардинія, Корсика

  1. Корисні копалини

Залізо, срібло, олово, мармур, глина, в Альпах багато міді та золота.

 

2.Населення стародавньої Італії

    Віками в Італії осідали племена італіків, етрусків, греків, галлів, іллірійців. На острові Сицилія жили переселенці з Карфагена.

   Італіки прийшли з півночі в 2 – на початку 1 тисячоліття до н. е. й оселилися в центральній частині півострова. Вони виготовляли залізо, займалися землеробством та тваринництвом. Разом з італіками з Балкан переселилася й невелика частина іллірійських племен.

    Приблизно в 10 ст. до н. е. північніше від річки Тибр оселилися етруски. Геродот уважав, що вони – вихідці з Малої Азії. Інші автори доводять, що етруски прийшли з Греції або жили в Італії завжди. Етруски вирощували пшеницю, ячмінь, овес, виноград. З льону виготовляли одяг, вітрила для кораблів. Осушували болота й перетворювали їх на родючі поля. Успішно торгували: вивозили морем сировину, кераміку, мідні, бронзові, залізні речі, ювелірні вироби, дорогі тканини. До початку нашої ери етруски розчинилися серед інших племен Італії, проте залишили в історії помітний слід. Вони були засновниками першого державного утворення на землі Італії, яке об’єднувало 12 незалежних міст, кожне з яких засновувало колонії. Суперниками етрусків були греки та карфагеняни.

   Греки у 8-7 ст. до н. е. заснували багато колоній в Італії та на Сицилії. Найбільшими з них були Тарент, Куми та Сиракузи. Саме в греків етруски та римляни запозичили абетку. У 4 ст. до н. е. з півночі в Італію прийшли галликельтські племена, які оселилися в північній частині півострова.

 

Виникнення міста Рима

    Приблизно в 10-9 ст. до н. е. на пагорбах, розташованих у місцевості Лацій, на лівому березі річки Тибр, жили племена італіків – латини та сабіни. Поступово поселення цих двох племен об’єдналися та утворили нове, з фортецею на пагорбі Капітолій. Так виникло місто Рим, назване на честь легендарного засновника – Ромула. Пізніше римські історики писали, що ця подія сталась 21 квітня 753 р. до         н. е. Від цієї дати римляни вели своє літочислення.

   Кожен рід мав свою назву і складався з великих патріархальних сімей, які латинською мовою називалися фаміліями. Вони об’єднувалися в 3 триби (племені), кожна з яких складалася із 10 курій. Курії – це союзи чоловіків-воїнів, які стали основою формування армії. Кожна курія виставляла 100 піших воїнів та 10 вершників. Триби поступово перетворилися на райони міста.

   Спочатку кожен рід спільно володів землею, обробляв її гуртом. Поступово землю розподілили між найбагатшими сім’ями. Ці сім’ї отримували кращі ділянки завойованих територій. Патриції були такими заможними землевласниками. Вони володіли рабами, обіймали важливі посади в державі.

  Кількість мешканців Рима* постійно зростала. За 250 років від заснування населення міста зросло від 20 до 100 тис. Більшість римлян із числа прийшлого та збіднілого населення не належала до складу старих родів. Особисто вільні, вони не володіли землею, не мали права обіймати державні посади, одружуватися з патриціями. їх називали плебеями. Якщо, позичивши гроші, вони не могли їх повернути, ставали борговими рабами.

  Патриції – все корінне населення, що належало до родової громади за давніших часів у Давньому Римі. Потім так стали називати родову аристократію – привілейованих членів суспільства.

   Патриції жили просто і скромно. Раб їв за одним столом із своїм господарем, іноді ставав членом родини. Найнижчою верствою населення були слуги та раби.

https://1.bp.blogspot.com/-t0OGwRp0t2E/VwDmZjkt_CI/AAAAAAAABSQ/opoD7Hg3zD84urIp6RJUsuCD5Hll8Esvw/s400/13241376.jpg

* Зверніть увагу на те, яке закінчення має іменник Рим у родовому відмінку. Закінчення -а (Рима) вживаємо тоді, коли йдеться про місто; -у (Риму) - коли йдеться про державу.

     Місто Рим розташоване на сімох пагорбах. Головними з них були Палатин, Авентин і Капітолій.

 

Царський період історії Стародавнього Риму

     Найдавнішим Римом управляли цар, сенат та народні збори. Цар був воєначальником, верховним суддею та верховним жерцем. Його обирав увесь римський народ. Сенаторів обирали по одному від кожного роду. Сенат разом із царем затверджував або відхиляв рішення народних зборів, які існували як зібрання по куріях. Кожна курія мала один голос.

   Сенаторів називали «батьками». Їх призначали довічно. Коли цар помирав, то до обрання нового правителя сенат щодня шляхом жеребкування визначав «виконувача обов’язків».

    Царі правили Римом від 753 до 509 р. до н. е. Усього в історії держави було сім царів. Першим з них став Ромул – засновник міста. Інші шість царів звеличили і упорядкували місто. Царі запозичили в етрусків знаки царської влади: золоту корону, що імітувала вінок з дубового листя, скіпетр з орлом, пурпурну туніку, гаптовану золотом. Особливою ознакою влади царя був спеціальний пучок різок, у який встромляли сокиру – символ могутності.

    Останній цар, Тарквіній Гордий, став зловживати владою й чинити утиски знаті. Тоді знать скинула його з престолу.

   Сенат – рада старійшин, яку обирали з патриціїв. У найдавнішому Римі – головна державна рада при цареві.

 

Опрацювати матеріал підручника  стр.204-227

Проглянути відео  про Рим  за посиланням;

https://www.youtube.com/playlist?list=PLtQ9Z1x_wjDDmf9YSU-FW-_cxOWfhJR9v

 

 

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь