A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Шахівська об'єднана територіальна громада
Донецька область, Покровський район

День хрещення Київської Русі-України

Дата: 28.07.2020 10:03
Кількість переглядів: 119

 

28 липня – відзначаємо День хрещення Русі-України

     День хрещення Київської Русі-України – державна пам’ятна дата, що відзначається щорічно 28 липня – у день пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира, відповідно до Указу Президента України Віктора Ющенка від 25 липня 2008 року № 668/2008 «Про День хрещення Київської Русі–України». Тоді глава держави підкреслив значення православних традицій в історії і розвитку українського суспільства. А вже в 2009 р. у вітальній промові Ющенко відзначив: «Для нас цей день фіксує і означає кілька принципових понять. Це – спадкоємність тисячолітньої історії України, нашої нації і держави. Це – неподільність українського народу і його єдність навколо ідеї сильної держави і віри. Це – соборність усіх українців і всіх українських земель навколо рідної державної і духовної столиці – Києва».

     Як відомо, хрещення Русі відбулося в 988 р. Князь Володимир поставив перед собою мету об’єднати землі, централізувати владу, і для того необхідна була зміна світогляду. Так як язичництво з його ідолами і жертвопринесеннями не зовсім підходило державним планам князя.
     Згідно з «Повістю минулних літ» ще до хрещення Володимир пройшов «випробування вірою». Так, волзькі болгари пропонували князю перейти в іслам. Потім гінці з Риму, послані Папою, кликали в свою віру, а хозарські євреї запрошували руського князя прийняти іудаїзм.

 

Київська Русь. 1015 р.

     Насправді ж, як підкреслює більшість істориків, за вибором Володимира стояли конкретні політичні та економічні чинники. По-перше, об’єднання земель вимагало відмови від «племінних богів» і запровадження релігії за принципом «одна держава, один князь, один Бог». По-друге, це відкривало шлях приєднання до європейської спільноти, яка сповідувала християнство. По-третє, як вважав Володимир, прилучення до християнської віри стане поштовхом для розвитку культури, освіти, виховання високої моралі, поліпшення матеріального добробуту. На цьому, зокрема, наголошує у своїх творах український вчений і церковний діяч Іван Огієнко. «Це був князь великого державного розуму, це був розумний та енергійний володар величезної могутньої держави, і вже тому йому постійно доводилося стикатися з представниками різних європейських тодішніх земель. Володимир наочно бачив культурну перевагу Заходу над культурою його держави, хоча б перевагу культури зовнішньої чи матеріальної; можливо, що й різні посли європейських держав, що шукали зближення з могутнім українським князем, самі не раз звертали увагу Володимира на цю вищість європейської культури. Руський князь бачив увесь блиск та пишноту грецьких царів, бачив їхню культуру, яка йому дуже імпонувала. Культурний розвиток власної держави, її добробут настирливо говорили Володимиру про те, що він мусить якнайбільше зблизитися із Заходом, з Європою, мусить пересадити в Україну цю європейську культуру. А найпершим ключем до всього цього було одне – християнство, зміна старої віри на нову, охрещення». Отже, Русь, прийнявши християнство, змогла наблизитися до надбань європейської культури, тим самим поглиблюючи і розвиваючи свою власну.

 

«Княгиня Ольга. Хрещення» Сергій Кирилов.
Перша частина триптиха «Свята Русь»

     І дійсно-таки, як стверджують історики, християнство справило потужний вплив і на становлення Давньоруської держави. Саме церква як надрегіональний інститут підтримувала населення різних земель Русі, виховувала усвідомлення спільної релігійної приналежності та політичного підданства, а отже, під час роздрібненості руських князівств виступала головним фактором консолідації. До того ж церква з її складною внутрішньою підпорядкованістю знайомила київських правителів з новими моделями управління, стала головним поширювачем писемної культури. За літопиcoм, початок шкільній (книжній) освіті був покладений Володимиром, який відразу після охрещення киян «став у знатних людей дітей забирати і оддавати їх на учення книжне». У Києві та інших містах почали влаштовувати школи і книгописні майстерні. Християнізація вплинула на розвиток будівництва, архітектури, малярства. Почалося будівництво православних храмів. Церква сприяла створенню на Русі чудової архітектури, розвитку мистецтва (особливо іконографії). Більшістю кам’яних споруд, збудованих протягом Х–ХІІ ст. на Русі, були храми, щедро прикрашені монументальним і станковим живописом. Прийняття християнства сприяло розвитку зодчества й живопису у середньовічних їх формах, проникненню візантійської культури як спадкоємиці античної традиції.

     З прийняттям християнства значно розширилися економічні та культурні зв'язки Київської Русі з багатьма європейськими країнами і в першу чергу з Візантією, що позитивно позначилося на торгових і на культурних відносинах.
     Християнство робило людину носієм нової моралі, заснованої на культурі совісті, яка витікає з євангельських заповідей.

 

Хрещення князя Володимира

     Варто зазначити, що прихід християнства в Київську Русь пов'язаний з княгинею Ольгою, яка була бабусею Володимира. У 954 р. княгиня здійснила паломництво до Константинополя, де в 955 р. прийняла святе хрещення, отримавши церковне ім'я Олена, а хрещеним батьком став імператор Костянтин. Ольгу вважають покровителькою православної віри. Завдяки її діяльності на Русі почали будувати храми, встановлювати хрести і знищувати язичницьку символіку. Натомість князь Володимир хрестився в Херсонесі в 988 р. Обряд провів єпископ Корсунський. Перед тим як покинути Херсонес, князь поставив у місті церкву в честь святого Василя, ім’я якого він отримав при хрещенні.

 

Фрагмент макету «міста Володимира» кінця Х ст. з Десятинною церквою. Реконструкція

     Після повернення до Києва князь охрестив своїх синів і підданих, а також розігнав своїх язичницьких дружин. Після того, як гласить «Повість минулих літ», Володимир послав посланців по всьому городу, говорячи: «Якщо не прийде хто завтра на річку – хай то багатий, чи бідний, чи нужденний, чи раб, – буде мені ворогом». Люди хрестились, хоч здавна були по вірі язичниками. І якщо й не силоміць, то часто лиш поверхово приймали християнство. Задовго після того, як повелів князь «…будувати церкви і ставити їх на тих місцях, де колись стояли дерев’яні кумири (так на місці стародавнього капища було споруджено церкву святого Василя, а пізніше була побудована Десятинна церква)», – глибоко укорінений язичницький релігійний світогляд усе ще залишався міцно закріпленим у свідомості мас. Але разом з тим процес християнізації уже був невідворотним. Масове хрещення населення сталося біля берегів Почайни (колишня права притока Дніпра).
     За наказом князя були знищені вівтарі і ідоли древніх богів. На жаль, зі знищенням волхвів та капищ були втрачені численні знання з різних сфер життя давніх українців, проте багато дохристиянських свят плавно злилися з християнськими, тим самим полегшивши встановлення нової віри серед населення. У своєрідному вигляді сліди язичницького світогляду подоживали й до наших часів, знаходячи своє видне місце в наших традиційних релігійних святах (наприклад, свято Коляди, Вербної неділі, Проводи, Івана Купала, Спаса, Маковія та ін.). Про це знаний український історик М. С. Грушевський писав: «старі поганські свята, приладившись номінально до християнських, жили далі й, не вважаючи на заходи проти них духовенства, подоживали до наших часів…».

 

Святкові урочистості з приводу 900-річчя Хрещення Русі. Київ, 1888 р.

     Перше широке народне святкування Дня Хрещення Русі відбулося у 1888 р. Ідея про святкування 900-річчя Хрещення киян належала київським православним городянам, які звернулися з цією ідеєю до митрополита Київського і Галицького Платона. Саме митрополит Київський і Галицький у 1886 р. представив Святійшому Синоду свій проект святкування.
     17 лютого 1888 р. вийшла Постанова Святійшого Синоду про святкування 900-річчя Хрещення Русі. Головним днем заходів оголошувалося 15 липня (28 липня за новим стилем) – день церковної пам’яті рівноапостольного князя Володимира, Хрестителя Русі. Постанова утверджувала обов’язковий церковний порядок святкування, визнаючи неодмінними спеціальні заходи не тільки 15 липня, а й протягом усього тижня. При цьому святкувати Хрещення визначалося не тільки в Києві, а й по всій Російській імперії.
     Ювілейні урочистості тривали цілий тиждень – від 11 по 18 липня. Святкування ювілею розпочалося 11 липня, в день пам`яті або кончини святої рівноапостольної княгині Ольги. На цей день призначено було урочисте служіння в Десятинній церкві. Також із цим торжеством збіглося інше – відкриття та освячення пам`ятника Богдану Хмельницькому. 

 

     1888 р., квітня 9. – Уривок звернення київського міського голови С. М. Сольського до управляючого канцелярією київського, подільського і волинського генерал-губернатора М. М. Меркулова з пропозиціями щодо зміни у маршруті хресної ходи на честь святкування 900-річчя хрещення Русі. ЦДІАК України, ф. 442, оп. 525, спр. 113, арк. 15-17

     Уперше з часів встановлення атеїстичної влади в СРСР було офіційно дозволено проведення урочистостей з нагоди церковного свята, а саме відзначення 1000-річчя Хрещення Русі. Цьому передував заклик Генеральної Асамблеї ЮНЕСКО відзначити «1000-річчя введення християнства на Русі як найбільшу подію в європейській і світовій історії та культурі». Ця заява привернула до Російської Православної Церкви найбільшу увагу громадськості не тільки СРСР, а й усього світу. Вже з початку 1988 р. напередодні урочистостей радянські газети були наповнені релігійною тематикою, а священики отримали можливість звертатися до широкої аудиторії.
     Зі спогадів Валентина Фаліна, безпосереднього учасника тих подій: «Святкування 1000-річчя Хрещення Русі перевернуло свідомість мільйонів людей. У ювілейний рік 1000-річчя Хрещення Русі радянський уряд повернув Православній Церкві Свято-Данилів монастир, Дальні печери Києво-Печерської лаври, Введенську Оптину пустинь, Толгський монастир, що означало відродження чернецтва. У Церкви з музеїв і державних сховищ повернулася чимала кількість церковних реліквій».

 

Хресний хід навколо Володимирського собору після урочистого Богослужіння. 1988 р.

     Цього року священний Синод Української православної церкви на одному з засідань прийняв рішення «провести 27 – 28 липня 2019 р. загальноцерковне святкування 1031-ї річниці Хрещення Русі–України: 27 липня ввечері – всеношну в Михайлівському Золотоверхому соборі Києва; 28 липня вранці – божественну літургію в Малій (Теплій) Софії, хресний хід до пам'ятника святому рівноапостольному князю Володимиру і молебень», – йдеться в повідомленні за підсумками засідання Синоду, оприлюдненому на сайті ПЦУ.
     З отриманням Томосу про автокефалію Православної церкви України (6 січня 2019 р.) у нової церкви з'явилися всі передумови для відродження історичної пам’яті та разом з тим згуртувати українське суспільство.

Тож вітаємо всіх християн, для яких цей день є визначним, та бажаємо їм гарного святкування!


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь