Осінні вогнища та їх небезпека
Восени флора готується до настання холодів. Дерева та кусти скидують своє вбрання. Прикро бачити, як мешканці міст біля жвавих міських вулиць згрібають опале листя й там його спалюють.
Населення спалює листя, не задумуючись над тим, якої шкоди це завдає довкіллю. Шкода від спалювання листя і сухої трави багатолика і надзвичайно небезпечна. На превеликий жаль, українці рідко надають цьому ваги. Не кожен знає, що тонна тліючого листя виділяє 30 кілограмів чадного газу та 9 кілограмів мікрочастин диму. До їх складу входять пил, окиси азоту, чадний газ, важкі метали і низка канцерогенних сполук. В тліючому без доступу кисню листі виділяється бенз(а)пірен, що здатен викликати у людини ракові захворювання. Окрім того, з димом у повітря вивільняються діоксини – одні з найотрутніших для людини речовин.
До дерев і кущів, що ростуть уздовж автомобільних доріг за містом на міських вулицях, забруднюючі речовини надходять з повітря та із забруднених вод і грунтів. Свою «ложку дьогтю» додають деревам ще й вихлопні гази автотранспорту, кількість якого усе зростає. Від них зелені насадження «отримують» важкі метали і нафтопродукти. Тай тут не обходиться без токсичного бенз(а)пірену. Адже він накопичується в грунті через те, що його виділяє асфальтове покриття автодоріг, вулиць, площ, прибудинкових територій.
Додаткова проблема полягає в тому, що з листям, як правило, горить і безліч різноманітного сміття, що суттєво посилює забруднення атмосфери. При згорянні, скажемо полиетиленового пакету, в повітря вивільняється до 70 різноманітних хімічних сполук, більшість з яких отруйні для людини. Саме вони, як правило, стають причиною першіння в горлі, кашлю. Щільний чорний дим від тління пластикового сміття містить канцерогенні сполуки. При горінні гуми, окрім згаданого, утворюються канцерогенна сажа та оксиди сірки, які сприяють респіраторним захворюванням. Постійно подразнений димом епітелій слизової оболонки дихальних шляхів не здатен протистояти патогенним мікроорганізмам. Особливо погано тим, хто страждає на алергію, бронхіти, бронхіальну астму, риніти чи тонзиліти.
До вогнищ нерідко потрапляють ДВП, ДСП, фанера тощо. Ці матеріали містять формальдегідні смоли, можуть бути пофарбовані масляною фарбою, що містить свинець.
Прикро визнавати, що найчастіше біля вогнищ можна побачити дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, вплив диму на організми яких особливо небезпечний.
Та не тільки мешканці міст зазнають шкоди від спалювання листя. Небезпека від цього поширюється й на жителів сільської місцевості. Мабуть, рідко зараз зустрінеш людину, яка не використовувала у своєму саду, на городі засоби для боротьби з шкідниками та гризунами. А восени під час спалювання бур’яну, сухої трави та інших рослинних залишків пестициди і отрутохімікати, накопичені рослинами за сезон, виділяються в повітря.
Важко знайти людину, якій би подобалось дихати димом від тліючого листя чи палаючого степу. Багато хто хотів би, щоб ці порушення припинились, але як досягти цього не знають. Починаючи боротьбу із підпалюванням сміття у своєму населеному пункті ви повинні знати, що закон у будь-якому випадку на вашій стороні. Викладені вище факти є непероборним доказом того, що спалювання рослинних решток несе чисельну загрозу здоров’ю людини.
Окрім безпосередньої загрози для здоров’я людини, спалювання листя і сухої трави призводить до такої екологічної шкоди, як руйнування грунтового шару, адже безпосередньо вигорають рослинні залишки, гинуть ґрунтоутворюючі мікроорганізми. При згорянні утворюється зола. Не зважаючи на загальноприйняту думку, зола не є найкращим добривом. Більше того, щорічне спалювання листя спричиняє виснаження грунту та, відповідно, зменшення врожайності.
Спалювання рештків рослин і опалого листя небезпечне ще й тим, що може перерости у неконтрольоване горіння. А це в свою чергу може призвести до пожежі.
Необхідно проводити роз’яснювальну роботу серед громадян, а також працівників сільськогосподарських підприємств про шкідливість випалювання опалого листя та сухої рослинності.
З огляду на викладене громадянам слід замислитись, чи варто випалювати суху траву, опале листя при наведені ладу біля своєї садиби, на городах, прибудинкових територіях, перетворюючі родючу землю навколо нас на попелище, додаючи роботи пожежним, наносячи шкоду екології, здоров’ю собі та оточуючим, своїм нащадкам.
Фахівці відділення епідеміологічного нагляду
(спостереження) та профілактики
неінфекційних хвороб Добропільської
філії ДУ «Донецький ОЦКПХ МОЗ»
