ГНАТКОВИЧ АНТОН ЮРІЙОВИЧ
Антон народився 19 червня 1995 року в селі Золотий Колодязь Добропільського району Донецької області.
У вересні 2001 року пішов у 1 клас Золотоколодязької ЗОШ І-ІІІ ступенів. У 2012 році закінчив 11 клас та отримав повну середню освіту.
1 вересня 2012 року вступив до Олександрівського професійного аграрного ліцею, який закінчив у червні 2013 року за професією електрогазозварник; водій автотранспортних засобів (категорія «С»).
14 жовтня 2013 року був призваний до лав ЗСУ.
З 04.01.2014 року по 25.02.2014 року пройшов навчання за програмою «Командного лідерства» повітряних сил ЗСУ.
30 березня 2014 року підписав контракт із ЗСУ.
З 04 серпня 2014 року приймав безпосередньо участь в АТО на території Донецької та Луганської областей. Був головним сержантом 3 взводу 5 роти охорони молодшим сержантом військової служби за контрактом. Після контузії повернувся в військову частину А 0139. В 2015 році отримав звання старший сержант і займав посаду головний сержант-командир 1 відділення охорони 3 взводу охорони 5 роти охорони і виконував завдання, щодо охорони об’єктів Центрального апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗСУ. В період з 10.08.2018 року по 02.10.2018 року навчався за програмою підготовки «Командир механізованого відділення».
30 березня 2019 року закінчив військову службу за контрактом.
Нагороджений нагрудним знаком «За військову доблесть» МО України, почесним нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня, пам’ятним знаком учасника подій «Дебальцеве 2015».
З липня 2019 року по 24 лютого 2022 року працював в Добропільському РЕМ АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» за професією електромонтер з експлуатації розподільчих мереж.
25 лютого 2022 року пішов добровольцем в 109 Обр ТрО ВЧ А 7275.
Загинув 14 лютого 2023 року виконуючи бойове завдання у Вугледарі Донецької області. Похований Герой на кладовищі села Золотий Колодязь Покровського району Донецької області.
У Антона залишилася мама, батько, молодший брат та бабуся. Рідні дуже важко переживають загибель рідної людини.
Зі спогадів класного керівника: «Цей хлопчик був завжди серйозний, спортивний, відповідальний не за віком, розумно мислив, душа компанії.
Завжди їздив на військові збори «майбутній воїн, і навіть коли він захворів і не зміг поїхати, він дуже засмутився, але була і інша його сторона: він в нас дуже гарно танцював та приймав участь у фестивалі «Золоте джерельце».
Свою відповідальність Антон демонстрував на протязі всього свого життя, адже і на службі, і на роботі про нього відкликаються тільки з гарної сторони. Як сказав його керівник «Коли свою роботу робив Антон, можна не перевіряти, бо він зробить все на совість».
Антон це та людина яка завжди і підтримає і порадить, і правильно було б сказати що його кредо по життю «Хто, якщо не я».
Низький уклін тобі, Герою і вічна слава!
