КУЛІНІЧ ОЛЕКСАНДР РУСЛАНОВИЧ
Народився 22 квітня 2000 року в селі Володимирівка Добропільського району Донецької області.
Мама Кулініч Марина Сергіївна. Сестра Гуменюк Ярослава Сергіївна.
Так в житті сталося, мама виховувала і піднімала на ноги дітей сама. Сашко ріс дуже добрим, чуйним, турботливим, наполегливим завжди усміхненим та веселим хлопчиною. Його всі обожнювали. Він завжди приходив на допомогу усім хто цього потребував. Нікому ні в чому не відмовляючи. Мав дуже багато друзів у дитинстві. Умів дружити.
У 2006 році пішов до Шахівської ЗОШ Добропільського району Донецької області, добре вчився. В 2017 році закінчив Софіївську ЗОШ Костянтинівського району Донецької області та вступив до Харківського національного університету цивільного захисту України. Навчаючись в університеті захопився танцями, виступав на сцені, дуже любив футбол. Футболом захоплювався з самого дитинства. Дуже любив рибалити, разом з дідусем пропадав на рибалці.
У 2021 році закінчив університет і відразу пішов працювати за фахом «Сапер (розмінування)», до Краматорського відділення ДСНС в Україні.
24 лютого 2022 року почалась страшна війна, від якої я кожен день і кожну ніч плакала бо розуміла, яка професія у мого сина. Він лише завжди казав «усе буде добре мамо не хвилюйся». Але ж , як мамі не хвилюватися…
Влітку від 24 серпня 2022 року Сашко отримав нагороду нагрудний орден «За відвагу в службі».
Сашко дуже пишався своєю роботою. Вона йому дуже подобалася, хоча він і розумів її небезпеку. Гинули його друзі, отримували поранення. Він це дуже важко переносив і я разом з ним.
Восени 2022 року він отримав підвищення по службі. Сашко став начальником відділення підводного розмінування (річкове) (м. Слов’янськ), групи піротехнічних робіт та гуманітарного розмінування аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС України в Донецькій області.
12 грудня 2022 року під час виконання службових обов’язків в місті Костянтинівка Сашко загинув разом з двома колегами. Десять днів Сашко не дожив до відпустки. Ми не бачилися з ним півтора року. Я дуже чекала на цю зустріч. Але не судилося. Його серце зупинилось назавжди…
Похований Сашко на кладовищі села Володимирівка Покровського району Донецької області.
Низький уклін тобі, Герою і вічна слава!
