Мельников Віктор Валерійович (20.06.1991-07.10.2023)
Народився в місті Авдіївка Донецької області, в 1993 році родина переїхала в с. Кучерів Яр Добропільського району Донецької області де пройшло безтурботне дитинство Віктора.
Віктор ріс жвавою та допитливою дитиною, не пропускав жодної бійки, був розумний, дружній, енергійний, мужній та сміливий, нічого не боявся.
У 2008 році закінчив Золотоколодязянську ЗОШ І-ІІІ ступенів.
Спогади класного керівника Голубенко Анжели Олександрівни
« Він володів особливим талантом: був «справжнім соняшником», його щира посмішка могла розсіяти будь-які хмари. А ще Віктор був схожий то на гірську річку, яка плеще, бунтує, перевертає каміння, не помічаючи берегів стрімко біжить вперед, жваво і весело; то був схожий на трепетний струмок, ніжний, спокійний, ласкавий. У пам’яті своїх однокласників він назавжди залишиться ВІТЮШКОЮ, шибеник, задиркою, але таким добрим до всіх і до всього. Хлопець так любив жити. Це заряджало усіх, хто був поряд.»
З 08.04.2022 року став на захист Батьківщини. Упродовж 17 місяців воював на Запорізькому напрямку, був в лавах НГУ, військова частина 3029, гранатометник оперативного призначення.
Останні три місяці свого життя працював на евакуації, він був справжнім патріотом своєї країни, справжнім другом, товаришем, найкращим чоловіком та батьком. Завжди йшов першим на допомогу побратимам, тому і працював на евакуації. Він врятував дуже багато життів.
Життя Віктора обірвалося на 32 році, загинув 07.10.2023 року в с. Мала Токмачка, Пологівського району, Запорізької області, потрапивши під артилерійський обстріл.
У нього залишились син Кирило 10 років від першого шлюбу та донька Софія 3 роки від другого шлюбу.
Віктор залишиться справжнім героєм, тим хто взяв до рук зброю, аби дати своїм дітям щасливе майбутнє у вільній Україні.
Вічна пам’ять герою.Назавжди в наших серцях.
