Сорока Костянтин Антонович
Сорока Костянтин Антонович народився 9 листопада 1972 року в селі Видричі Камінь-Каширського району Волинської області. Перед початком військової агресії проживав в селі Кучерів Яр Покровського району Донецької області.
Костянтин був люблячим батьком, сином, братом, чоловіком, дядьком. Мав веселу вдачу, був душею компанії, надійним та енергійним другом, завжди готовим прийти на допомогу. З повагою ставився до літніх людей.
З перших днів вторгнення став на захист родини, країни.
Спогади односельців с. Кучерів Яр
« В нашому селі хлопець з родиною оселився в підлітковому віці, закінчив навчання в Золотоколодязькій ЗОШ у1989 році , тут працював, відслужив у армії.
Коли згадуєш Костю, то в уяві відразу з’являється усміхнене обличчя, широка щира усмішка, великі виразні очі, а за ними добра проста душа. Життя цього чоловіка простим та легким не назвеш, але по при всі негоди та випробування, Костянтин залишався великодушною людиною. Приїжджаючи у короткі відпустки з фронту говорив, що все у нього добре і як завжди на його обличчі була широка доброзичлива посмішка.»
З 29 березня 2022 року у складі 110 окремої механізованої бригади імені генерала-хорунжого Марка Безручка обороняв м. Авдіївку на Донецькому напрямку.
Воював на передових позиціях, захищав форпост прифронтової Авдіївки- шахту «Бутівка», території ресторанного комплексу "Царська охота", який розташований на південних околицях Авдіївки. Рік і шість місяців був на нулі. Виконував обов’язки гранотометника, зв’язківця, кухаря. Мав позивний «КІТ», а близькі побратими за турботу, піклування і надійність між собою називали «БАТЯ».
6 жовтня 2023 року о п’ятій ранку, будучи на бойовому чергуванні, в результаті масованого артилерійського обстрілу позицій ВСУ отримав поранення несумісне з життям. Тільки під покривом ночі побратими змогли винести тіло Героя з поля бою.
Молодшого сержанта Сороку Костянтина Антоновича нагороджено відзнакою Президента України «За оборону України», медаллю «За оборону рідної Держави». Поховано Героя в селі Кучерів Яр.
Пішов у засвіти сміливий солдат, люблячий батько, син, брат. Ціною власного життя він виборював право цілої нації бути вільною!
Вірш присвячений Костянтину від двоюрідної сестри Тодосієнко Людмила
*** ПАМ'ЯТІ БРАТА***
О Боже, сьогодні знову втрата,
Забрав до себе Господи ти брата.
У матері-останнього забрав ти сина,
У воїнів забрав ти побратима.
На захисті землі він рідної стояв,
Відважним, мужнім був завжди в боях.
Стояв за матір, за доньку, сестру, дружину
Казав, ну хто же як не я, за Батьківщину!
Лежить герой і ще на полі бою,
Та побратимам поки його не забрать.
Чекає матір сина, знає що загинув,
Та хустку чорну має пов'язать.
Ось чутно в небі знов плачі лелечі,
Хустинами гіркими вкрились материнські плечі.
Летять та знають, що нема їм вороття,
Летять навічно, де чекає мирне їх буття.
Не сохнуть материнські сльози, серце плаче,
Бо вже не б'ється більше, в грудях сина серденько гаряче.
Хіба йому таку вже долю матір вишивала?
В молитві Богу, охоронця йому приставляла!.
І пригадає матір колисанку,
Як юною співала сину змалку.
Та в спогадах побачить сина очі,
Згадає голос та слова: "Мам-доброї ночі!"
Надворі жовтень, в золоті дерева,
А завтра дзвони поминальні задзвонять...
І кожен день ми рівно в дев'ять!!!
Фото героїв в пам'яті, будем гортать!
06.10.2023р. Тодосієнко Людмила
